Codein Purple Drank Мурманск

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Йоу, братишки и сестришки, рад всех приветствовать! Держитесь крепко и приготовьтесь взлететь со мной на орбиту наркотического расслабона! Сегодня я хочу поделиться с вами историей о том, как я купил кодеин и открыл свой магазин. Ну что, заводим наркотический мотор и поехали!

Это был тот самый день, когда мне удалось заполучить закладки, о которых я мечтал целую вечность. Сбывалец, который завален всевозможными наркотиками, предложил мне небольшую ширевку кодеина. Всем известно, что это синтетическое вещество, которое можно использовать в медицине, но для меня оно было билетом в страну бесконечного перевозбуждения.

Помню, как поделил мою радость со своими наркоманскими братьями и сестрами. Мое сердце билось сильнее, чем у уличных дилеров, и я понял, что пора открыть свой магазин кодеина. Знал, что это будет пропуском в мир наркотических гурманов.

Так что я наделал немало исследований, чтобы найти надежных поставщиков этого коричневого сокровища. Нашел дербан, где мне удалось купить героин, а затем использовать его как маневрирующую базу для получения кодеина от опытных товарищей.

Весь мой горизонт был залит разными оттенками коричневого, как палитра художника наркотических эмоций. Я торчал постоянно, втянутый в мир опия и кодеина. Моя жизнь была одним большим перевозбуждением, и я хотел поделиться этим с другими.

Так родилась идея магазина, где я мог бы предложить своим наркоманским товарищам все, что им нужно. Я открыл свои двери, и они стали притворяться ангелами, когда приходили ко мне за своей долей наркотического нирваны.

У меня был широкий ассортимент товаров: от кодеина до марихуаны. Я предлагал каждому клиенту то, что подходило именно ему. Ведь наркоманы - это не просто люди, это настоящие гурманы, которым нужно качественное и разнообразное наркотическое меню.

Я торчал за прилавком своего магазина, всегда готовый порадовать своих постоянных клиентов. Мои продажи шли в гору, и я начал понимать, что открытие магазина - был лучший ход в моей наркоманской карьере. Хотя, конечно же, мои друзья-наркоманы называют это "бизнесом", но для меня это было чем-то большим.

Я хотел быть неким гидом в их наркотическом путешествии, показать им всю красоту и опасность этого мира с позиции истинного наркомана-комика. И я думаю, что я справился с этой задачей на отлично.

Конечно, мой магазин был не без проблем. Полиция неоднократно пыталась разорвать мою наркоманскую идиллию, но я всегда находил выход. Ловил на себе взгляды недоверия и осуждения от людей, которые никогда не познали кайфа наркотиков, но это не пугало меня.

Я продолжал шириться как бизнесмен наркотического мира. Мое перевозбуждение было зашкаливающим, и я стремился передать его своим клиентам. Ведь у нас не просто был магазин, а целое наркоманское сообщество, где каждый мог найти свое.

Но, как это часто бывает, все хорошее не могло продолжаться вечно. Однажды полиция нашла дербан, откуда я черпал свои закладки.

Суд был неумолим, и меня приговорили к долгому заключению. Но даже в тюрьме я не потерял свою наркоманскую интуицию. Я продолжал торчать, раздавая свои наркотические советы и истории. И я понял, что независимо от места, я всегда останусь наркоманом-комиком, пропагандирующим свободу наркотического выбора и нирваны.

Так что, братишки и сестришки, держитесь крепко и не бойтесь искать свою наркотическую магию в этом мире. Я благодарен кодеину, который помог мне открыть свой магазин, и я уверен, что где бы я ни находился, я всегда буду наркоманом-комиком, готовым поделиться своим наркотическим опытом с молодежью.